Сімейство систем на чіпі Apple Silicon: від айфону до макбука
| | | |

Сімейство систем на чіпі Apple Silicon: від айфону до макбука

У величезній кількості різних смартфонів, планшетів та ноутбуків своєю екосистемою виділяються продукти Apple. Пристрої компанії відрізняє від інших використання операційної системи власної розробки. Але це ще не все: адже і процесори, що є серцями гаджетів, для своїх пристроїв Apple створює сама. Зустрічайте системи на чіпі Apple Silicon. Трохи історії Історія смартфонів iPhone розпочалася ще у…

У величезній кількості різних смартфонів, планшетів та ноутбуків своєю екосистемою виділяються продукти Apple. Пристрої компанії відрізняє від інших використання операційної системи власної розробки. Але це ще не все: адже і процесори, що є серцями гаджетів, для своїх пристроїв Apple створює сама. Зустрічайте системи на чіпі Apple Silicon.

Трохи історії

Історія смартфонів iPhone розпочалася ще у 2007 році. Тоді Apple не мала власних процесорів, і компанія звернулася до Samsung для створення «серця» першого iPhone. Так світ з’явився процесор, який маркувався як S3C6400 (S5L8900). Чіп мав одне ядро ARM11, графічний прискорювач PowerVR MBX Lite і вбудований eDRAM-чіп пам’яті LPDDR об’ємом 128 Мб. SoC вироблявся по 90 нм техпроцесу. Він задовольняв запити продуктивності Apple навіть із запасом, тому з метою кращої автономності смартфона-первістка частоту в ньому обмежили із заводських 666 МГц до 412 МГц. У постійному вигляді процесор перекочував і в наступну модель — iPhone 3G.

Для створення нового, продуктивнішого процесора для iPhone 3GS компанія знову звернулася до Samsung. Новий чіп S5PC100 (S5L8920) базувався на базі допрацьованого ядра Cortex A8 і проводився за техпроцесом 65 нм. Згідно зі специфікаціями виробника, він міг працювати на частоті до 833 МГц, але Apple за старою схемою вирішила обмежити його більш щадними 600 МГц. Змінився і графічний прискорювач, тепер це був набагато продуктивніший PowerVR SGX 535. В одному корпусі з процесорним і графічним ядром знаходився подвоєний масив швидшої оперативної пам’яті — 256 Мб LPDDR2.

З наступного покоління Apple вирішила проектувати чіпи для своїх пристроїв сама. На той час вона готувалася випустити перший планшет iPad, дебют якого було заплановано на початок 2009 року. Компанія не стала винаходити велосипед: за допомогою модифікації ядра минулого чіпа і переходу на 45 нм техпроцес був розроблений перший власний процесор Apple A4. Завдяки більш тонкому техпроцесу, дороблене ядро Cortex A8 тепер могло працювати на частоті до 1 ГГц. Графічний прискорювач PowerVR SGX535, продуктивності якого було для iPhone 3GS з надлишком, теж отримав підвищення частоти, внаслідок чого його ресурсів вистачало для роботи екрану з роздільною здатністю 1024 на 768 пікселів у першому iPad. Оперативна пам’ять змін не зазнала – чіп оснащувався аналогічними 256 Мб LPDDR2.

По суті, перший процесор компанії був тим самим дітищем Samsung, перенесеним на більш тонкий техпроцес і оптимізованим для більш високих частот. У незмінному вигляді він став і основою iPhone 4, хіба робочу частоту в смартфоні обмежили до 800 МГц.

А ось наступний A5 став справді власною новою розробкою. Кількість ядер було збільшено до двох, почала використовуватися архітектура Cortex A9. За рахунок цього продуктивність центрального процесора зросла приблизно вдвічі. Графічний процесор був замінений на PowerVR SGX543 із двома ядрами. Його перевага над попередником, за словами Apple, сягала дев’яти разів. Тактові частоти не зазнали змін – на повну силу на 1 ГГц система працювала в другому iPad, на iPhone 4S з метою економії енергії було все те ж обмеження в 800 МГц. Техпроцес виробництва також залишився тим самим, але обсяг пам’яті LPDDR2 подвоїли за рахунок використання двох її стеків.

Роком пізніше для третього iPad було представлено модифікований чіп A5X — першу модель лінійки, розроблену виключно для планшетів. Процесорна частина залишилася без змін, а ось графіка PowerVR SGX543 «підросла» — замість двох її ядер почали використовувати чотири. Було розширено шину взаємодії з оперативною пам’яттю: два 32-бітові канали змінили чотири, що також допомогло підняти продуктивність вбудованої графіки. Ці зміни були вимушені, їх вимагала плавна робота інтерфейсу пристрою. З новим екраном iPad 3, що володіє гігантським на той момент дозволом у 2048 на 1536 пікселів, без цих доробок система на чіпі просто не впоралася б.

Особливості моделей

Після того, як Apple навчилася самостійно розробляти чіпи з готових ядер та графіки PowerVR, вона почала впроваджувати власні доопрацювання в архітектурі компонентів SoC. Насамперед це торкнулося процесорних ядер: у процесорі Apple A6 вперше були застосовані власні ядра Swift. Така тенденція збереглася у всіх наступних системах на чіпі компанії. Починаючи з Apple A11, графічний процесор також був замінений з PowerVR на власну розробку, яка розвивається й досі.

Сімейство систем на чіпі щороку поповнюється однією звичайною моделлю з індексом A – вона знаходить застосування у смартфонах iPhone. Крім них до недавнього часу випускалися чіпи серії A з літерою X – вони використовувалися в планшетах серії iPad і мали більш високу продуктивність, в першу чергу графічну. З 2021 року планшети оснащуються SoC, які «виросли» з мобільних чіпів серії A – процесорами Apple M. Крім планшетів, нова продуктивна розробка знайшла застосування в ноутбуках та комп’ютерах компанії. У M-серії більше процесорних ядер та графічних обчислювальних блоків, але архітектура ЦП та ГП схожа на більш скромні SoC Apple серії A.

Центральні процесори

Ядра центральних процесорів власної розробки використовуються компанією з 2012 року. Перші моделі мали очевидні особливості, запозичені у стандартних ядер ARM Cortex. З кожним новим поколінням розробки Apple стали бути схожими на своїх «батьків» дедалі менше. Щодо сучасних моделей навіть фахівці не можуть дати точної відповіді, до яких ядрам Cortex найближче по внутрішньому пристрої розробки компанії. Apple, своєю чергою, не поспішає ділитися цими секретами, просто присвоюючи кожній новій розробці своє кодове ім’я.

Перше покоління власних ядер, що отримало назву Swift, було 32-бітовим. Пару таких ядер, що включали елементи архітектури ARM Cortex A9 та A15, отримав SoC A6. За заявами компанії, процесор вдвічі швидше за A5, в основі якого лежали стандартні ядра Cortex A9, у тому числі за рахунок збільшеної частоти. На одній частоті перші власні ядра Apple випереджали попередника в півтора рази.

З другого покоління Apple вирішила перейти на 64-бітну архітектуру – її підтримкою могло похвалитися нове ядро Cyclone. Процесор Apple A7, до складу якого входили ці ядра, став першим 64-бітним ARM чіпом, що промислово випускається, а також першим представником архітектури ARMv8-A. Саме ядро Cyclone, що допрацьовується та покращується з кожним поколінням, лягло в основу всіх наступних чіпів компанії Apple. Цю точку історії чіпів компанії вважатимуться революційної.

Сама компанія називала A7 “процесором десктопного класу”. Система на чіпі дебютувала у смартфоні iPhone 5s і могла похвалитися значним приростом продуктивності порівняно із попередником, аж до дворазового. Вперше до її складу, як і до складу всіх наступних чіпів компанії, входить співпроцесор з урахуванням ядра Cortex-M. Він обробляє дані із зовнішніх датчиків пристрою, позбавляючи цієї роботи центральний процесор.

Як і попередники, наступні смартфонні чіпи A8 і A9 включають два процесорних ядра, але на нових архітектурах – Typhoon і Twister. Перша була незначним тюнінгом: A8 був лише на чверть швидше за A7. Отримав він і версію для планшетів A8X, де аналогічних ядер було вже три. Друга архітектура була перероблена значно сильніше, і A9 обганяє попередника на відчутні 60-70%. Враховуючи таке зростання продуктивності, в «планшетному» A9X було вирішено залишити ті самі два ядра, підвищивши їх частоти на чверть.

Чіп A10, що побачив світ у 2016 році, отримав приставку Fusion. Новий процесор отримав чотири ядра аналогічно системі bigLITTLE, яка на той час активно застосовувалася іншими виробниками ARM-чіпів. Два продуктивні ядра архітектури Hurricane працювали разом із двома економічними ядрами Zephyr. За оцінками Apple, нова система на чіпі була продуктивнішою за попередницю на 40 %. Однак враховувалася загальна продуктивність, яка зросла завдяки малим ядрам, великі ядра відчутного збільшення швидкості не отримали. Планшетний чіп A10X Fusion отримав шість ядер тих самих архітектур за схемою 3+3.

Історія сучасних мобільних процесорів Apple серії Bionic розпочинається з A11. Вперше для систем на чіпі компанії до складу SoC було включено нейронний процесор Neural Engine, який використовується для роботи системи розпізнавання осіб Face ID, функції Animoji та інших завдань машинного навчання. Центральний процесор системи обзавівся шістьма ядрами. Два швидкі ядра архітектури Monsoon стали на чверть швидше за попередників. Економічні ядра Mistral отримали скромніший приріст, натомість могли похвалитися подвоєною кількістю — тепер їх стало чотири.

У A12 кількість та схема ядер не змінилися, як і у всіх наступних смартфонних чіпах серії A, аж до сучасного A16. Оновлені швидкі ядра Vortex стали продуктивнішими на 15 %. Економічні Tempest і такої різниці з попередником не показували, адже при створенні чіпа акцент був зроблений не на підвищення продуктивності, а на кращу енергоефективність. На повну силу нові ядра розкрилися у продуктивних планшетних SoC A12X та A12Z, де отримали більш високі частоти та схему 4+4: нові процесори для iPad вперше стали восьмиядерними.

У чіпі A13 з переходом на нові архітектури Lightning та Thunder продуктивність обох типів ядер зросла на 20%. Наступний A14, випущений у 2020 році, базується на ядрах Firestorm та Icestorm. Його ядра отримали більший приріст продуктивності в 40 %. Саме ці архітектури лягли в основу і перших чіпів серії M, крім iPad нових лінійок MacBook, iMac і Mac Studio, що вперше стали серцем.

SoC M1 має вісім ядер за схемою 4+4. Більш продуктивний M1 Pro має дві конфігурації: повний чіп містить вісім продуктивних ядер Firestorm і два економічні Icestorm, у урізаній версії кількість продуктивних ядер скорочено до шести. По процесорній частині аналогічна до повного M1 Pro і більш продуктивна SoC M1 Max. Найпотужніша M1 Ultra є склейкою з двох таких чіпів і може надати 16 продуктивних ядер разом із чотирма економічними.

SoC A15 став незначним оновленням попередньої моделі. Ядра Avalanche та Blizzard оптимізовані для досягнення більш високих частот, за рахунок чого продуктивність нового чіпа вище на 10%. Архітектури стали основою другого покоління SoC серії M — процесора M2, який використовує ту саму конфігурацію ядер 4+4. Більш продуктивні чіпи цієї серії з приставкою Pro, Max та Ultra очікуються наступного року.

Аналогічний минулому поколінню приріст процесорної частини показує і останній зараз A16 з ядрами Everest і Sawtooth. Останні два покоління компанія зосередилася на досягненні кращої енергоефективності власних SoC, а також розвитку вбудованої в них графіки та прискорення підсистеми оперативної пам’яті.

Графічні процесори

З першого власного чіпа A4 і аж до A10 включно компанія використовувала графіку PowerVR від Imagination Technologies, що з’явилася в пристроях Apple ще з чіпами від Samsung. Як і у випадку з питанням про процесорні ядра, графічні процесори, що використовуються, компанія не розголошує. Всі подробиці про них стають відомими під час детального огляду пристроїв Apple експертами технічних порталів.

В A4 застосовувалася графіка, яка використовувалася ще пристроями Apple із процесором розробки Samsung – PowerVR SGX535 з єдиним графічним ядром. Наступні три чіпи власного виробництва отримали більш продуктивну графіку PowerVR SGX543 того ж покоління, але з різною кількістю ядер – двома A5, чотирма A5X і трьома A6. Дещо оновленою графікою тієї ж архітектури SGX554 оснащувався і планшетний A6X. Як і в прямого попередника, графічних ядер у ньому було чотири. Графіка 5-ї серії обмежена підтримкою OpenGL ES 2.0 та DirectX 9, аналогічно графічним процесорам без універсальної шейдерної архітектури, хоч і має її.

Починаючи із системи на чіпі A7, до складу SoC Apple входить графіка нового на той момент покоління PowerVR Rogue 6 серії. Її конфігурація в A7 включає ГП G6430 з чотирма ядрами, в подальшому A8 – трохи новіший GX6450 з такою ж кількістю ядер, а в планшетному A8X встановлений здвоєний GXA6850 з 8 графічними ядрами. Графікою PowerVR Rogue 6-ї серії, на відміну від минулої, підтримується власний графічний API компанії Metal, OpenGL ES 3.1, Vulkan і DirectX 10.

Сьома серія графіки PowerVR також відноситься до серії Rogue, але зазнала деяких змін. Графічними процесорами цього покоління підтримується тесселяція, OpenGL 3.2, є більше функцій API Vulkan, є сумісність з DirectX 11 і 12 версії. Першим такий ГП отримав чіп A9, що дебютував у iPhone 6S – ним став GT7600 з 6 ядрами. Планшетний A9X обзавівся здвоєним GT7800 з 12 ядрами, а пізніший A10 отримав GT7600 в редакції Plus з підвищеною тактовою частотою.

Починаючи з сімейства Bionic, системи на чіпі Apple використовують ГП власної розробки. Перша графіка Apple із трьома ядрами дебютувала в процесорі A11. Незважаючи на меншу кількість ядер, у трьох кластерах містилися все ті ж 24 виконавчі блоки і 192 шейдерні процесори, що в 6 ядрах раніше використовуваної графіки PowerVR. Схоже на те, що графіка Apple ґрунтується на власних архітектурних доробках PowerVR, але щодо цієї інформації офіційних коментарів від компанії немає.

Чіп A12 отримав чотири графічні ядра розробки Apple, а потужніший планшетний A12X — цілих сім. A13 використовує аналогічну прямому попереднику чотириядерну графічну конфігурацію, основний приріст продуктивності ГП дала його тактова збільшена частота.

У графічній частині чіпа A14 відбулися значні зміни. З цього покоління на кожне графічне ядро припадає вдвічі більше за виконавчі блоки і шейдерні процесори — 16 проти 8 і 128 проти 64, відповідно. Завдяки цьому чотири ядра ДП в A14 значно продуктивніші за чотири ядер в A13. Щоправда, не вдвічі, як можна було б подумати, а в півтора рази — частоту графіки через збільшення кількості блоків довелося знизити. Графікою цього покоління з 7 або 8 ядрами мають два варіанти чіпа M1. У M1 Pro ядер вдвічі більше – 14 або 16, у M1 Max також два варіанти – 24 або 32 ядра ГП. У топового M1 Ultra різні зміни включають або 48, або 64 ядра вбудованої графіки.

Трюк із збільшеною кількістю блоків за більш низької частоти пройшов успішно — графіка споживала практично стільки ж, але ставала набагато продуктивнішою, хоч і витрачала додатковий транзисторний бюджет. Apple визнала це успіхом, і в A15 знову повторила схоже: тепер у нової графіки на кожне ядро стало 32 виконавчі блоки і 256 шейдерних процесорів. Частоту знову зменшили, але графічних ядер у складі повного чіпа стало п’ять. Без змін така конфігурація перекочувала і до нового A16, приріст продуктивності якого досягається збільшеною частотою ДП.

Останній процесор компанії для планшетів та комп’ютерів, Apple M2, також має графіку останнього покоління в конфігураціях з 8 або 10 графічними ядрами. При цьому конфігурацію виконавчих блоків він успадкував від прямого попередника: на кожне ядро 16 виконавчих блоків і 128 шейдерних процесорів, як і в минулому поколінні графіки.

Оперативна пам’ять

У своєму останньому чіпі для iPhone 3GS Samsung вперше застосувала пам’ять LPDDR2. Перші три роки виробництва власних процесорів Apple використала пам’ять цього для всіх своїх моделей. Перший чіп A4, як і попередник розробки Samsung, використав один 32-бітовий канал цієї пам’яті. Наступні A5 та A6 отримали двоканальну пам’ять, а планшетні A5X та A6X – чотириканальну. Багатоканальна архітектура дозволяла наростити пропускну спроможність без зміни типу пам’яті.

Чіп A7 став першим, який перейшов на використання LPDDR3. Кількість каналів скоротили до одного, але натомість розширили його з 32 біт до 64, зовсім як у десктопних та ноутбучних системах. Завдяки новій пам’яті пропускна здатність порівняно з A6 збільшилася у півтора рази. Така підсистема ОЗУ без змін перекочувала в A8, а планшетний A8X отримав двоканальну LPDDR3 з удвічі більшою пропускною здатністю.

Процесор A9 отримав одноканальну пам’ять LPDDR4. Ширина каналу залишилася без змін, а ось частота в порівнянні з LPDDR3 збільшилася вдвічі, що давало в стільки ж разів пропускну здатність, що збільшилася. Аналогічну пам’ять отримав і A10, а ось планшетні A9X та A10X в черговий раз відзначилися двоканальною пам’яттю цього типу з удвічі більшою смугою пропускання.

SoC A11 перейшов на використання прискореного варіанта пам’яті LPDDR4X з тим самим одним 64-бітним каналом. Пропускна здатність зросла завдяки збільшенню тактової частоти. Такою пам’яттю оснащується і кілька наступних чіпів: A12, A13, A14 та A15. Планшетні варіанти A12X та A12Z знову порадували двоканальною пам’яттю нового типу з відповідним збільшенням пропускної спроможності. Аналогічною з ними конфігурацією має і SoC M1.

Останній зараз мобільний чіп A16 отримав довгоочікувану підтримку пам’яті LPDDR5. Канал пам’яті за традицією один, але за рахунок збільшення частоти пропускна здатність збільшилася в півтора рази. У чіпа M2 аналогічна пам’ять використовується у двоканалі. Також LPDDR5 використовують і продуктивні варіанти чіпа M1: Pro, Max та Ultra. Один канал пам’яті має ширину в 128 біт. У Pro-версії таких каналу два, Max — чотири, а Ultra — цілих вісім.

Постійна пам’ять

Усі системи на чіпі компанії Apple до A9, як і мобільні процесори інших виробників того часу, використовували стандартну пам’ять типу eMMC. У 2015 році Samsung представила нову швидкісну пам’ять UFS 2.0 для мобільних пристроїв, першою оснастивши її підтримкою власну систему на чіпі Exynos 7420.

У відповідь Apple вирішила піти іншим шляхом і розробила для своїх чіпів мобільний NVMe-контролер. Як і в інших компонентах, подробиці його технічних характеристик компанія не розкриває. Судячи з незалежних тестів, у чіпі A9 застосовується такий самий NVMe-контролер виробництва Apple, як у ноутбуці MacBook 12″ (Early 2015). Він підключається по чотирьох лініях шини PCI-E 2.0 і дає можливість передавати дані на швидкостях до 2 ГБ/c .

Звичайно, перші моделі смартфонів не оснащувалися пам’яттю, здатною досягати цих значень. Але близько до такої швидкості читання iPhone підібралися з виходом моделі XS через три роки. Пізніші чіпи оснащуються контролером NVMe з підключенням по чотирьох лініях швидшої шини PCI-E 3.0. Пропускна здатність із такою конфігурацією збільшується до 3.9 ГБ/c. У SoC серії M для NVMe-накопичувача вперше почали використовувати чотири лінії актуальної PCI-E 4.0 з максимальною пропускною здатністю до 7.8 ГБ/c.

Продуктивність

Безпосередньо порівнювати результати продуктивності процесорів Apple з іншими важко через їхню роботу тільки з операційною системою власної розробки – iOS, iPadOS або macOS. Apple використовує низькорівневий підхід та грамотно оптимізує власні ОС для досягнення чіпами максимальних результатів продуктивності. Різностороннє тестування ускладнює й те, що деяких тестових програм під системи яблучного гіганта просто немає. Але скласти загальне уявлення про продуктивність SoC компанії в порівнянні з іншими за допомогою кросплатформових тестів все-таки можна.

Порівняємо всі системи на чіпі Apple, починаючи з процесора A9, у таблицях нижче.

Системи на чіпі Apple серії A

Модель SoC AppleТехпроцесЦентральний процесор (великих+малих ядер)Графічний процесор (ядер/ALU)Оперативна та постійна пам’ятіСередня кількість балів у Antutu 9Середній результат у Geekbench 5 (single/multi)Конкуренти серед SoC інших виробниківПриклади пристроїв
A914/16 нм*2x TwisterPowerVR GT7600 (6/192)LPDDR4@64 bit + NVMe~ 220-230K~ 533/979Snapdragon 820/Exynos 8890iPhone 6S/6S Plus/SE (2016)

iPad (2017)

A9X16 нм2x TwisterPowerVR GT7850 (12/384)LPDDR4@128 bit + NVMe~ 270-280K~ 665/1223Немає прямих конкурентівiPad Pro (2015/2016)
A10 Fusion10 нм2x Hurricane + 2x ZephyrPowerVR GT7600+ (6/192)LPDDR4@64 bit + NVMe~ 300-310K~ 767/1426Snapdragon 835/Exynos 8895iPhone 7/7 Plus

iPad (2018/2019)

iPod Touch 7

A10X Fusion10 нм3x Hurricane + 3x ZephyrPowerVR GT7600+ (12/384)LPDDR4@128 bit + NVMe~ 420-430K~ 767/1884Немає прямих конкурентівiPad Pro (2017)

Apple TV 4K (2017)

A11 Bionic10 нм2x Monsoon + 4x MistralApple GPU (3/192)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 390-400K~ 925/2330Snapdragon 845/Exynos 9810iPhone X/8/8 Plus
A12 Bionic7 нм2x Vortex + 4x TempestApple GPU (4/256)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 530-540K~ 1129/2932Snapdragon 855/Exynos 9820/Dimensity 1000iPhone XS/XS Max/XR

iPad (2020)/Air 3/Mini 5/

Apple TV 4K (2021)

A12X Bionic7 нм4x Vortex + 4x TempestApple GPU (7/448)LPDDR4X@128 bit + NVMe~ 800-810K~ 1115/4529Немає прямих конкурентівiPad Pro (2018)
A12Z Bionic7 нм4x Vortex + 4x TempestApple GPU (8/512)LPDDR4X@128 bit + NVMe~ 880-890K~ 1125/4664Немає прямих конкурентівiPad Pro (2020)
A13 Bionic7 нм2x Lightning + 4x ThunderApple GPU (4/256)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 630-640K~ 1337/3522Snapdragon 865/Exynos 990/Dimensity 1100iPhone 11/11 Pro Max/SE (2020)

iPad (2021)

A14 Bionic5 нм2x Firestorm + 4x IcestormApple GPU (4/512)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 730-740K~ 1602/4125Snapdragon 888/Exynos 2100/Dimensity 8000iPhone 12/12 mini/12 Pro/12 Pro Max

iPad (2022)/Air 4

A15 Bionic**5 нм2x Avalanche + 4x BlizzardApple GPU (4/1024)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 790-800K~ 1757/4827Snapdragon 8 Gen 1/Exynos 2200/Dimensity 9000iPhone 13/13 mini/SE (2022)

Apple TV 4K (2022)

A15 Bionic**5 нм2x Avalanche + 4x BlizzardApple GPU (5/1280)LPDDR4X@64 bit + NVMe~ 790-800K~ 1757/4827Snapdragon 8 Gen 1/Exynos 2200/Dimensity 9000iPhone 13 Pro/13 Pro Max

iPhone 14/14 Plus

iPad Mini (2021)

A16 Bionic4 нм2x Everest + 4x SawtoothApple GPU (5/1280)LPDDR5@64 bit + NVMe~ 990-1000K~ 1897/5437Snapdragon 8 Gen 2/ Dimensity 9200iPhone 14 Pro/14 Pro Max

* Чіп A9 випускався двома компаніями: Samsung за технологією 14 нм, TSMC – за технологією 16 нм

** У чіпа A15 Bionic є два різновиди – з повним (5 ядер) і частково відключеним (4 ядра) графічним процесором

Системи на чіпі Apple серії M

Модель SoC AppleТехпроцесВеликі ядра центрального процесораМалі ядра центрального процесораКонфігурація графічного процесора Apple GPU (ядра/ALU)Оперативна та постійна пам’ятіСередня кількість балів у Antutu 9Середній результат у Geekbench 5 (single/multi)Приклади пристроїв
M15 нм4 ядра Firestorm4 ядра Icestorm7/896 або 8/1024LPDDR5@128 bit + NVMe~ 1030-1040K~ 1775/7801MacBook Air (2020)/Pro (2020)

Mac Mini (2020)

iMac (2021)

iPad Pro (2021)/Air (2022)

M1 Pro5 нм6 або 8 ядер Firestorm2 ядра Icestorm14/1792 або 16/2048LPDDR5@256 bit + NVMeНемає даних~ 1781/12588MacBook Pro (2021)
M1 Max5 нм8 ядер Firestorm2 ядра Icestorm24/3072 або 32/4096LPDDR5@512 bit + NVMeНемає даних~ 1792/12735MacBook Pro (2021)

Mac Studio (2022)

M1 Ultra5 нм16 ядер Firestorm4 ядра Icestorm48/6144 або 64/8192LPDDR5@1024 bit + NVMeНемає даних~ 1795/23862Mac Studio (2022)
M25 нм4 ядра Avalanche4 ядра Blizzard8/1024 або 10/1280LPDDR5@128 bit + NVMe~ 1250-1260K~ 1940/8988MacBook Air (2022)/Pro (2022)

iPad Pro (2022)

Apple – компанія, яка не йде на компроміси. Тому всі процесори у неї топові, і на момент виходу на ринок є провідними за продуктивністю серед мобільних гаджетів. З виходом лінійки SoC Apple M розробки компанії лідирують також у деяких сценаріях використання серед комп’ютерних і ноутбучних процесорів. Системи на чіпі компанії відрізняє відмінна однопоточна та гідна багатопоточна продуктивність, використання швидкої пам’яті та потужної вбудованої графіки. До явних недоліків SoC Apple можна віднести хіба що роботу виключно з операційними системами власної розробки.

Similar Posts